Наркота Костомукша MEGA сайт Канабис СК Мефедрон КОКАИН Гашиш

Думаешь, я простой наркоманчик из гопоты? Неа, дружище! Я целый мир заводил своими закладками, дозами и гашиком, а ещё и президента Путина тролил, как настоящий профи! Угостили меня мефом? Да легко! Я всё напишу, как это было в сети тор.

Итак, продолжим. Однажды, гулял я с пацанами по улицам нашего доблестного города. Ну, часики красивые пошли, пора было что-то зарядить. Все мы сидели на скамейке, а мой друг Пашка, с полузакрытыми глазами, спрятанными под козырьком, и ожидал, когда же я вытащу свои закладки. Я спокойно достал свой секретный брелок, который хранил в кармане и открыл его перед пацанами. На каждом из них висела по настоящей закладке.

Пашка первым заметил свою порцию. У него глаза загорелись и он начал просить меня побыстрее заколоть ему этот гашик. Я же, как истинный гопник, взял скрипку и приступил к делу. Одна за другой, мои иглы попадали в вены Паши. Он завис на минуту, а потом покачнулся и шабанулся на землю. Через пару секунд он пришел в себя и сказал, что никогда в жизни не чувствовал себя так кайфово, как сейчас.

Вернулся и президент Путин в нашу компанию. Не знаю, где он раньше пропадал, наверное, важные дела решал. Короче, Путин увидел, что мы закладки наркотиков колим и подошел ко мне. Он сказал, что тоже хочет получить свою дозу. Я ему ответил: "Да, братан, на, держи!" И достал свой секретный кабинет с гашиком альфа пвп.

Путин протянул руку и я приступил к процессу. В его глазах я увидел некую дикость, в его руке скрипку я узрел благородство. Ему я завидал, ведь у него было всё - власть, деньги и теперь ещё и закладки! "Брат, это не твой уровень, лучше шабь марухой", - думал я про себя.

Так мы с Путиным закончили. Однако, не все вещи проходят так гладко. Когда я уже детально тролил президента в сети тор, на меня наехали копы. Залетели, как птицы хищницы, на охоту за моей спиной. Хорошо, что у меня была под рукой парочка запасных шабель.

Вылетели мы из квартиры так, будто нас сжигали. Полицейские не умели бояться, но я пристрелил одного из них, чтобы научить остальных уважать нашу субкультуру. Пружинил я по чердакам и наслаждался свободной жизнью на своих закладках.

Так и закончился мой приключенческий рассказ. Надеюсь, ты не передумал и продолжаешь считать меня настоящим гопником. Если что, я всегда здесь, готовый поделиться новыми приключениями и вкусными закладками.

Який фічер маєте, любі рейвери та репери! Дістаньте свої пырялки (шприці) та згортайте розбіжні закладки на столі, бо я сьогодні покажу вам, як я купив кислоту LSD і пробрався до овочевого кіоску за їжею в темну частину ночі. Вітаю в моєму світі психоделій та безуму! Та ладно, схильність до таємниць - моє друге ім'я, тому нехай це залишиться між нами, окей? Почнемо з того, що я розбавив мій головний сокровище гідропоном, неба живильного розчину для маріхуани (гідропона) декілька днів тому. Але цього разу я вирішив вдихнути дух космосу, спробувати новий шматочок світу, тож відправився на пошуки чогось особливого. І ось я, засвітивши рофлу, підходжу до хлопців, які знають, звідки розбирати наркотики. "Bruh, ти не маєш покинути цей світ, поки не спробуєш правдивої кислоти LSD", - запропонував мені Лоу. "Барвистий світ збудження, магічні закладки та незабутні подорожі занурять тебе в абсолютний ейфорію!" Ідея купити ці неймовірні капсулки таки закінчилася успіхом. Заховавши свою кислу на схованке та приховавши її в більшій кількості закладок, ніж відповіді на контрольної, я вирішив перевірити цей новий світ. Знавши, що на овочевому кіоску ніхто не стане запідозрювати мене, розпускався як жмых макової трави, вирішив прокатити цей ризикований рейд. Окей, йду я на повичку, обережно вивертаючи своє становище в мріях. Прийшовши до кіоску, я не міг не помітити неонові вогники, які світилися, ніби під керуванням самої космічної сили. Я подумав собі: "Час зануритися в цей екстаз!" Затамувавши дихання, я протиснувся між ящиками з овочами та фруктами, вникнувши в містику цього овочевого світу. Казалося, ніч навіть не сподівалася, що її темрява зможе так ширяться тут, серед редьки та броколі. Я був на межі галюцинацій, але я бачив, як світ кружляє навколо мене, закручуючись у шаленому танці. Однак, не оговтавшись від скептицизму, я продовжив свій похід на пошуки еди. Зіткнувшись з горою гарбузів, я розумів, що це випробування хоч і смішне, але складне. Мої очі були мариновані в безбарвний сироп, і тому бачення моїх очей були абсолютно нелогічні. Облізуючи губи, я знайшов потрібну голку в стодоли пшениці. Так, відчувати оцей гаш дедика було прекрасно! Та ось, нарешті, я знайшов, чого шукав - золоту полицю з овочами. Вона світилася, як знак успіху наркомана. Їжа тут була чарівна, а її працівник мав обличчя золото, яке світилось, як багаття запалених свічок. Він насміхався до мене, знаючи, що я шукаю не тільки овочі, а цілий світ пригод та веселощів. "Вітаю, братан, я самий знаний овочовий демон в цьому кварталі. Чим можу допомогти?" - заговорив він з величезним посмішкою, показуючи свої зуби, вишкрябані з чистоти. "Повернувшись із подорожі по світі психоделіків, я зрозумів, що овочевий андерграунд - найкраще місце для пошуку їжі ночі. І ось я тут, з пропозицією, якої ти не зможеш відмовити!" Відчуваючи, як серце розбивається від радості, я зачерпнув дух, щоб відповісти на його запитання. "Ти знаєш, братан, мені потрібна найкраща їжа цієї ночі, яку тільки можна знайти. Я голодний, як вовк, і готовий заплатити, щоб засмакувати частку вашого овочевого дива!" Він розгорнув переді мною таблицю з десятками закладок, де розписані всі види овочів - від броколі до перцю чилі. "Оце, братан, наша імпровізована карта овочевого району. Всі закладки підійдуть, але насправді, найкращі страви тут - ті, що збагачені нашими спеціальними препаратами." Бувало, так складно вживати їжу, коли ти розсіяний від кислотного туману LSD, але я вибрав найкращий горошок-френкінштейн, який ївся в моїй смужці походу. Але виявилось, що це була найкраща річ, яку я коли-небудь смакував! Облямований від сміху, я насолоджувався найкращим прикладом магії овочевого світу. Закручувався я в цьому овочевому супермаркеті, ніби в космічному шоу, і радувався кожній секунді мого пригажання. І як тільки прийшов час розлуки, я залишався з пам'яттю, яка запам'ятовує цей незабутній рейд, щоб він живі в межах мого серця назавжди. Отак я купив ЛСД, пробрався в овочевий кіоск за їжею в темну частину ночі. Цей вечір став одним з найфантастичніших моментів мого життя, а я став наркоманом-репером, який ширяється в своєму безумному світі закладок, кислоти LSD та овочів. Дорогі друзі, уявіть, що це розповідь відбувається в місці, де реальне та уявне злиті воєдино. Вітаю вас у світі, де реальність реверсується, а сумніви зникають в гіпнотичному ритмі. Час зануритися в овочевий кіоск наркотичних химер та смаків, куди ми можемо потрапити лише під впливом закладок та кислоти LSD. Закривайте очі, мої друзі, і дайте своїй уяві відкрити цей світ дива.

Алё, народ! Все дрыхнут, а я тут на широкой ноге запасть в тему решил. Знаешь, брат, как-то раз я взял и купил а ПВП, да так, на всякий случай, чтоб закладки были. Ведь всегда нужно быть готовым, так сказать. Вообще, закладки – это наша боль. Она рисует нам картину, по которой мы идем, как герои сериала "Физрук". Выбежал я на улицу с чувством уверенности и угара. Надел свою новую тишку с прикольным принтом. Как же она круто смотрелась на мне! Похоже, она прямо говорила: "Да пончик, ты сегодня – звезда!" Прогуливался я, радуясь жизни, когда вдруг наткнулся на своего друга. Только он был не в настроении, как будто что-то грызло на его лице. Ох, не ожидал я такого встречного! – Что с тобой, братан? – спросил я, охаяв глубоко. – Да, ну его нафиг, этот день! – отвечает он, не поднимая головы. Не выдержал я, решил поднять его настроение. Достал я свою закладку, драп, из кармана и предложил ему: "Диазы покурим?" – Братишка, ну ты и разъебал! – сказал он, расплылся в улыбке.

И тут начался угар!

Мы решили найти местечко потише, где никто не видит, чтобы выпилить диазы. Пошарили, да нашли подходящее место. Сели на травку и начали курить. В парке было тихо и спокойно. – Брат, а ты Тайсона помнишь? – спросил я, выдыхая дым. – Конечно, помню! Как же забыть, когда он откусил Холифилду ухо! – вспомнил друг веселые времена. – Вот и я тайсоном сегодня захотел стать! – сказал я и сделал вид, что кусаю в воздухе. И тут волшебство началось! Я чувствовал себя настоящим Тайсоном, исполненным мощи и силы. Кружилась голова, а я продолжал ухать и ухать. Супертайсон – это я, братуха! И тут, когда голова прямо кружилась от увлечения, я нечаянно откусил другу ухо. – Брат, ты что, через чур сильно на Тайсона претендуешь? – спрашивает он, прижимая кровоточащую рану. – Брат, извини, это я случайно, я просто Тайсоном был… – отвечаю я, совсем уже непонятным голосом. И тут меня осенило! Я понял, что всего этого не было – ни укуса, ни Тайсона, ничего! Это был просто глюк от драпа. Все поплыло перед глазами, и я понял, что я тут полный придурок. Диазы сыграли со мной злую шутку! – Брат, прости, – говорю я другу, – я тут на ушко Тайсона случайно нахлобучил. Вместе мы рассмеялись до слез. Братуха, к слову, оказался понимающим. Он сказал, что все ок, что ухо заживет, а вот я должен быть осторожнее со своими фантазиями. С тех пор я стараюсь не переборщить с диазами. Ведь мир без них тоже красив и интересен. А уж курить драп – это вообще не мусор, братишка.

2. Осторожно с притворством Тайсона, чтобы не откусить ухо другу.

5. Драп – не мусор, это выбор каждого, но нужно помнить о мере и последствиях.